Всі публікації з тегом Права Чоловіків

Про те, як гомосексуальна еротика поступово проникала на широкий екран, мають бути написані гори кінознавчих статей. Але серед критиків, можливо, замало геїв. Або тема здається їм надто вузькою.Це, певна річ, не так. Легалізація чоловічої сексуальності (і насамперед, гомосексуальності) у мистецтві – велика і значима тема. «Традиційне» мистецтво століттями сприймало жіночу наготу як культовий об'єкт вивчення та поклоніння (художники були чоловіками). Але об'єктивувати чоловічу сексуальність у мистецтві повноцінно могли лише геї та бісексуали. Саме вони любовно вивчали чоловічий Ерос, просували його в «широкі маси» та руйнували культурні табу.Чоловіча сексуальність досі під табуНа відміну від жіночої наготи, чоловіча пробивала собі дорогу мистецтво разом із твердженням самої можливості чуттєвого (гомосексуального) погляду тіло. Крім того, чоловіча нагота за визначенням була «фізіологічнішою», ніж жіноча і тому здавалася сучасникам більш відвертою та забороненою.П. Альмодовар, «Дурне виховання», 2004Ф. Озон, «Літня сукня», 1996П. Альмодовар, «Закон бажання», 1987Порушення, ерекція – це все частини природної чоловічої психофізики. Тому будь-яка візуалізація чоловічого органу в кіно автоматично поміщає образ члена у фізіологічний контекст. (Член – не просто статичний пеніс, це те, що може «встати» будь-якої миті). Такою є природа чоловічого тіла: збудження (ерекція) – його важлива візуальна характеристика, яку не може ігнорувати художник, режисер, якщо йому важливий об'ємний образ героя.Обрі Бердслі, «Доглядач», 1897Сучасне масове кіно, яке до кінця 20 століття (формально кажучи) вводить елементи порнографії в мейнстрім, насправді просто сприймає універсальний погляд на людину, вважаючи сексуальність важливою частиною її особистості.Ф. Озон, «Літня сукня», 1996«Queer as Folk», 2000-тіФільми Пазоліні, Джармена, Альмодовара, Озона – у всіх пам'яті. Цікаво подивитися, хто (і в чому) був піонером у просуванні чоловічої сексуальності. Які техніки (моменти, стани) вперше потрапляли на масовий екран.Наприклад, я не пам'ятаю, щоб до Озона («Літо'85») кіно цікавилося ранковою ерекцією героя. Чарівний Фелікс Лефевр у ролі Алексіса виносить цей стан на публіку. І хоча воно знайоме будь-якому глядачеві-чоловікові, цей екскурс в область «фізіології» може здатися шокуючим прийомом.Якщо я припускаю, що ранкова ерекція вперше потрапила на екран у 2020 році, то навряд чи помилюся.Ф. Озон, «Літо`85», 2020Те саме відбувалося колись зі сценами одностатевого поцілунку, мастурбації (зараз вона представлена ​​в десятках картин), еякуляції або напіверекції («Мрійники» Бертолуччі) – і так далі. Сьогодні практично весь спектр чоловічої психофізики проник у мейнстрім. І вирішальну роль у цьому відіграли режисери-гомосексуали. Саме вони сприймали «брудну чоловічу сексуальність» як норму, частину власного побуту та прагнули донести до глядача цю виставу.Естетизація чоловічої фізіології (якщо можна сказати) бере початок у живопису («Мастурбація» Егона Шиле 1911 року – найяскравіший приклад). Потім вона проникає у фотографію Роберта Мепплторпа. І потім у кіно, починаючи з перших одностатевих поцілунків («Займатися коханням», 1982)…Егон Шиле, «Мастурбація», 1911При цьому очевидно, що французький поцілунок Давида та Алексіса («Літо`85») «з мовою» та чарівною ниточкою слини (метафорою їхнього тендітного зв'язку) відрізняється від перших і досить стриманих поцілунків Голлівуду 80-х.Справжнім піонером «фізіологічної естетики» був Роберт Мепплторп, який у 70-ті роки зробив чоловічий член та сексуальну наготу легальною темою масової культури. Він запропонував побачити в чоловічій фізіології риси «прекрасного і вічного» (не випадкові його паралелі набухаючого пеніса з квіткою, що розпускається).У певному сенсі експозиції фотографа відсилали глядача до середньовічної традиції – вивішувати у церквах зображення пенісів, зцілених божественним провидінням та силою молитви (про це писав М.Бахтін у книзі про Раблю та карнавалізацію).У 20 столітті Мепплторпу не потрібні були божественні мотиви для демонстрації чоловічого органу. Досить геївського еросу та специфічної чуттєвої естетики, яку він просував у глядацькі маси. Для нього чоловіче тіло та член – така ж прекрасна частина природи, як особи, квіти чи жіноче тіло.Так красиво і радикально «роздягати» чоловіків у мистецтві могли лише геї та бісексуали.Саме вони бачили у чоловічому тілі сексуальний об'єкт – для спостереження та милування. Саме вони наділили образ «чоловічого інструменту» (його форму, фактуру, довжину) особливим візуальним та естетичним значенням.Це був прорив «традиційних скріп» (спочатку у фотографії, а потім у кіно), тому що класична жіноча нагота не була відверто фізіологічною. Про жіноче збудження ми можемо лише здогадуватись, тоді як пеніс не може його не демонструвати.Інакше висловлюючись, «образ члена» фізіологічний за визначенням, отже він вимагав від культури нового розуміння кордонів естетичного. Як довів Роберт Мепплторп у 70-ті роки, чоловіча фізіологія – естетична, а гей-естетика фізіологічна.Це був прорив у зону нової свободи художника на хвилі сексуальної революції. Після фото, фронтальна чоловіча нагота (за словами И.С.Кона) неминуче мала з'явитися й у кіно.С. Долдрі, «Читець», 2008Б. Бертолуччі, «Мрійники», 2003Завдяки магічному дарунку Бертолуччі, пеніс Метью в «Мрійниках» (2003) став такою ж класикою, як і образи Мепплторпа або мармуровий пеніс Давида. (Дякую Майклу Пітту за мужність у мистецтві). То справді був не просто епізод, а прорив до нової повноті людського образу. У фільмі Бертолуччі пеніс був живим та фізіологічним, але не менш прекрасним, ніж скульптурний та класичний. Згодом фізіологія стала частиною кіномови. Але коли це вперше сталося?Це не могло статися без зусиль геїв-режисерів із особливою чуттєвою естетикою. Найкраще ці зміни помітні в темі мастурбації, яка з мистецтва 20 століття (Егон Шиле) проникала в кіно як «ризикований» мотив, але сьогодні це просто класика жанру.П. Альмодовар, «Закон бажання», 1987Б. Бертолуччі, «Мрійники», 2003Все це – новації щодо недавнього часу. Але історія «прем'єр» такого роду – окрема тема.Одностатевий поцілунок з'являється на російському екрані 1927 року в «Третьій Міщанській». У комічному контексті, зрозуміло.А. Роом, «Третя Міщанська», 1927Декілька комічних одностатевих поцілунків є в «Карнавальній ночі» (1957) на заході сонця Відлиги.Е. Рязанов, «Карнавальна ніч», 1957Ф. Озон, «Літня сукня», 1996Потім, у прямому значенні, одностатевий поцілунок проникає на екрани з приходом теми в Голлівудське кіно в 1982 році. Якщо вірити Вікіпедії, то вперше поцілунок показаний у голлівудському фільмі "Займатися коханням" (Making Love) Артура Хіллера. Герої «трикутника» у кіно з такою назвою не могли не цілуватися.Але одностатевий поцілунок може виглядати по-різному. Тільки в Озона («Літо'85») він по-сучасному реалістичний і докладний. Вперше глядач бачить, що на екрані можна цілуватися з мовою. А романтична ниточка слини, що повисла, як примарний зв'язок між губами коханців, – не просто фізіологічно точна, а й символічна деталь.Ф. Озон, «Літо`85», 2021У «нормалізації» чоловічої фізіології в кіно величезну роль відіграли гомосексуальні та бісексуальні режисери, якщо йдеться про поцілунок, мастурбацію, ерекцію або сперму в кадрі. (Що стосується мінету, то поки він, здається, не пробився на широкий екран, якщо не брати до уваги тематичний серіал «Queer as folk», – але, як кажуть, ще не вечір).Рассел Ті Девіс, «Це гріх», 2021Можна з упевненістю сказати, що без майстрів типу Альмодовара та Озона «натурали» обмежилися б умовнішим зображенням інтимних відносин.Я не можу собі уявити історію, де гетеро-режисеру знадобилася ранкова ерекція в кадрі. Або пеніс крупним планом. Це надто «геївський» мотив, щоб надихнути творця картини про традиційне кохання.Ромео у фільмі Дзеффіреллі (1968) скромно спить на животі у відомій сцені ранку. І тільки в Озона Алексіс, що прокинувся, зустрічає день з ерекцією, як і личить юному коханцю.Ф. Дзеффіреллі, «Ромео та Джульєтта», 1968У Пазоліні героїня Декамерона (1971) спить з рукою на члені симпатичного партнера (на відміну від фільму Дзеффіреллі, це вже фронтальна нагота). І цей фізично виправданий жест (все-таки Боккаччо) органічно пов'язаний з гей-естетикою режисера.П. Пазоліні, "Декамерон", 1971Автори-геї як вводили сексуальні реалії в «традиційне» мистецтво, розширюючи його рамки, а й романтизували цей «фізіологізм», який із «шок-контенту» поступово перетворювався на одну з пересічних характеристик. Чоловіча сексуальна фізіологія була олюднена та введена у культурний контекст.Французький поцілунок, ерекція, мастурбація, анальний секс - це чудові подробиці життя, які стають частиною портрета героя, тому що цілісність чоловічого образу неможлива без погляду на сексуальність.Витягти з тіні цю сексуальність, очистити чоловіче тіло від «ганьби» та культурної зарозумілості – непросте завдання, з яким геї-художники чудово впоралися.Автор Олександр Хоц

Сайт петицій до Президента України відхиляє публікацію петицій із вимогою заборонити практику дитячого обрізання для хлопчиків. Про це повідомляє автор ініціативи блоґер Костенко на своїх сторінках у ТікТок та Інстаграм. Чому проблема актуальна? Ідеться про операції на тілі дітей, що робляться за рішенням батьків, без урахування думки дитини. Обрізання крайньої плоті призводить до зниження чутливості голівки статевого члена. Ця операція не є потрібною для здоров'я хлопців. Рідкі виключення становлять випадки, коли наявні певні порушення в будові органу, що призводять до дискомфорту та інших проблем. Тоді операція необхідна; в усіх інших випадках - тільки шкодить чоловікам. Рух за права жінок в усьому світі бореться за заборону недобровільних операцій на жіночих статевих органах. Зокрема, у "традиціях" деяких народів є обрізання клітору жінки. Тоді як проблема чоловічих обрізань не проговорюється і вважається нормою. В Україні спробували зареєструвати петицію з вимогою заборонити таку практику для неповнолітніх хлопців. Натомість, портал петицій видає відмову таку петицію реєструвати. Ми перевірили і спробували також зареєструвати подібну петицію, і також отримали відмову. Кол-центр Офісу Президента не приймає дзвінків та відмовляється пояснювати причину такої відмови. Раніше ми писали про те, що у 2022 році зафіксовано найбільше злочинів проти жінок журналісток.   

Активісти пропонують запровадити в Україні офіційний день чоловіків. Відповідну петицію зареєстрували на сайті представництва Президента України. У тексті петиції пропонується додати до переліку державних свят День українського чоловіка та святкувати його щорічно 19 листопада. Автор петиції зазначає, що ця дата має бути покликана привернути увагу суспільства до проблеми прав чоловіків та дискримінації, якої вони зазнають через свою стать. Українське чоловіцтво має цілий ряд проблем, зокрема такі:- суспільні ґендерні стереотипи;- більший рівень насилля в бік чоловіків;- ґендерно-зумовлене насилля;- проблема токсичної маскулінності, від якої страждають чоловіки;- право на власний вибір та недоторканість тіла;- військовий обов'язок, нав'язаний чоловікам через їхню стать;- невидимість чоловічих проблем.- тривалість життя, на 10 років менша, ніж у жінок (66 років проти 76) тощо. Підписати та поширити петицію можна за посиланням. Раніше ми писали про те, що московитські загарбники нищать природу України цілеспрямовано. 

Авторський погляд з життя. Це може багатьом не сподобатися, але я сильно переглянула свої погляди на фемінізм, але більше на феміністок. При цьому я радфем, тут мої погляди не змінилася. Узагальнення дуже нелогічне явище. Тому мова йде про певну частину українських феміністок, які зрадливо виїхали з початку повномасштабки і пишуть, що це ''чоловіча війна'', ''війни почали чоловіки'' та захищають цивільних росіян. Вони мають нахабство таке писати вдовам загиблих, жінкам які у війську, цивільним після обстрілів, та яких катували у Бучі та Херсоні та всім українцям, які не виїхали принципово попри щоденні жахи. Спочатку мене почало відверто трігерити, коли читала пости Марти Гавришко з вимогами перестати радіти ударам по Бєлгороду. Як частина феміністок з України виїхали і почали вчити тих, хто залишився.  Ще на початку повномасштабки вона писала, що не варто бажати смерті росіянам. Зараз я працюю з родичами полонених, загиблих та військових, з якими погано обійшлося їх командування. Тому мені б хотілося донести до Мюнхен ТрО, що чоловікам зараз гірше. А ще у чоловіків військовослужбовців та волонтерів набагато вищі шанси бути зґвалтованими у полоні, ніж у жінок. Також у чоловіків немає права вибору, йти до війська чи ні. Чоловіків не комісують навіть при чотирьох інсультах, ампутаціях. ВЛК, у яких сидять переважно жінки зажралися так, що досі вимагають від поранених хабарів та відправляють назад у піхоту на бойові чоловіків з ампутаціями. Хто стаждає більше? Інколи з цим навіть командування в.ч. з цим нічого не може зробити. Особливо, коли чоловік рветься до своєї групи, де лише троє вижили. Я знаю, що ви будете говорити ''фемінізм про права жінок''. Так ось, якщо Вам так важливі жінки, то подумайте про жінок у війську, вдів, дружин, дочок та сестер чоловіків військовослужбовців. Від смерті та інвалідності внаслідок поранень чоловіків зі своєї родини страждають жінки. Тому, панянки, своїми висерами, Ви б'єте по жінках! Ви вчиняєте так само як ґвалтівник чи мудак, який кричить про ''Kinder, Küche, Kirche''. Всі, хто будуть затикати мені рота підуть нахуй вслід за чуваками і чухами, які писали про швондерку Еліс Щварц, яка вимагала припинити постачання зброї Україні і оруть, що ''фемки проти оборони України''.